Угода СОТ про захисні заходи
Члени,
Маючи на увазі загальну мету Членів СОТ удосконалити і посилити міжнародну торгівельну систему, основану на ГАТТ 1994;
Визнаючи необхідність зробити ясними і закріпити принципи ГАТТ 1994, і особливо принципи Статті ХІХ (Надзвичайні заходи по імпорту окремих товарів), з тим, щоб відновити багатосторонній контроль за захиснимі заходами і виключити заходи, що не підпадають під такий контроль;
Визнаючи важливість структурних змін і необхідність підвищити, а не обмежити конкуренцію на міжнародних ринках; а також
Визнаючи, що для цих цілей є необхідним всеосяжна угода, що застосовуватиметься до всіх Членів і грунтуватиметься на основних принципах ГАТТ 1994;
Цим домовляються про наступне:
Стаття 1
Загальні положення
Ця Угода встановлює правила застосування захисних заходів, під якими розуміються такі заходи, які передбачено у Статті ХІХ ГАТТ 1994.
Стаття 2
Умови
1. Член СОТ може застосувати захисний захід до товару лише у тому випадку, якщо цей Член СОТ визначив у відповідності до положень, наведених нижче, що такий товар імпортується на його територію у такій збільшеній кількості (у абсолютному або відносному виразі до вітчизняного виробництва) і на таких умовах, що завдає або загрожує завданням серйозної шкоди галузі вітчизняного виробництва, яка здійснює виробництво аналогічних товарів або товарів, що безпосередньо конкурують з імпортованими.
2. Захисні заходи можуть застосовуватися до імпортованих товарів незалежно від їх походження.
Стаття 3
Розслідування
1. Член СОТ може застосувати захисні заходи лише після проведення розслідування компетентними органами цього Члена згідно з процедурами, що повинні бути завчасно встановлені та обнародовані у відповідності до Статті Х ГАТТ 1994. Таке розслідування повинно включати повідомлення за можливістю всіх зацікавлених сторін та публічні слухання або інші заходи, що дозволяють імпортерам, експортерам та іншим зацікавленим сторонам надавати докази та їхнє бачення питання, у тому числі відповідати на надання таких доказів та бачень іншими сторонами і викладати свої погляди, interalia, щодо того, чи відповідає застоcування захисного заходу суспільним інтересам. Компетентні органи повинні публікувати звіт, у якому наводяться виявлені ними факти та обгрунтовані висновки з усіх фактичних та правових аспектів цього питання.
2. Будь-яка інформація, що за своїм характером є конфіденційною або надається на конфіденційній основі, при доведенні доцільності цього повинна розглядатися компетентними органами як конфіденційна. Така інформація не розголошується без дозволу сторони, що її надала. Від сторони, що надає конфіденційну інформацію, може вимагатися надання неконфіденційного узагальнюючого резюме такої інформації або, якщо така сторона зазначить, що узагальнення такої інформації не є можливим, – причину, за якою таке резюме не може бути надано. Проте, якщо компетентні органи виявлять, що прохання про конфіденційність не є випраданим, і якщо зацікавлена сторона не бажає надати гласності цій інформації або дозволити її розголошення у формі узагальнюючого резюме, ці органи можуть ігнорувати таку інформацію, якщо їм не буде надано підтвердження із відповідного джерела про те, що ця інформація є достовірною.
Стаття 4
Визначення наявності або загрози серйозної шкоди
1. Для цілей цієї Угоди:
(a) під "серйозною шкодою" розуміється значне загальне погіршення положення у галузі вітчизняного виробництва;
(b) під "загрозою серйозної шкоди" розуміється серйозна шкода, що є явно неминучою у відповідності до положень параграфу 2. Визначення наявності загрози серйозної шкоди повинно базуватися на фактах, а не на голословних ствердженнях, здогадках або маловірогідній можливості; і
(c) при визначенні наявності шкоди або її загрози під "галуззю вітчизняного виробництва" розуміється вся сукупність виробників аналогічних або безпосередньо конкуруючих товарів, які ведуть виробництво на території Члена СОТ, або ті виробники, сукупний обсяг виробництва аналогічних або безпосередньо конкуруючих товарів якими складає основну частку загального вітчизняного виробництва цих товарів.
2. (a) При розслідуванні, що має на меті визначення того, чи збільшення імпорту завдало серйозної шкоди або загрожує її завданням галузі вітчизняного виробництва у відповідності до визначень цієї Угоди, компетентні органи повинні оцінити всі відповідні фактори об’єктивного та кількісного характеру, що здійснюють вплив на ситуацію в такій галузі, зокрема, темпи та обсяги зростання імпорту даного товару у абсолютному і відносному виразі, частку вітчизняного ринку, зайняту у результаті збільшення імпорту, зміни в обсягах продажу, виробництво, продуктивність праці, використання основних фондів, прибутки та збитки, а також зайнятість населення.
(b) Рішення про визначення шкоди, зазначене у підпараграфі (а), не приймається, якщо таке розслідування не покаже на підставі об’єктивних доказів наявність причинно-наслідкового зв’язку між збільшенням імпорту даного товару та наявністю або загрозою серйозної шкоди. Коли окрім збільшення імпорту галузі вітчизняного виробництва одночасно завдають шкоди інші фактори, збільшення імпорту не визначатиметься як причина серйозної шкоди.
(c) Компетентні органи повинні оперативно публікувати у відповідності до положень Статті 3 докладний аналіз справи, що розслідується, а також докази щодо причетності досліджених факторів до справи.
Стаття 5
Застосування захисних заходів
1. Член СОТ повинен застосовувати захисні заходи лише у тій мірі, у якій вони є необхідними для упередження або усунення серйозної шкоди, а також для сприяння процесу перебудови галузі. При використанні кількісного обмеження, такий захід не повинен зменшувати кількість імпортованих товарів нижче рівня останнього періоду, який визначається як середній показник імпорту за останні три репрезентативні роки, за які наявна статистика, якщо тільки не буде надано чіткого пояснення, чому потрібно обрати інший рівень для упередження або усунення серйозної шкоди. Члени СОТ повинні обирати заходи, що є найбільш придатними для досягнення цих цілей.
2. (a) У випадках, коли серед країн-постачальників розподіляється квота, Член СОТ, що застосовує обмеження, може домовитися щодо розподілу часток квоти з іншими Членами, що мають значний інтерес у постачанні даного товару. У випадках, коли цей метод не може бути практично застосований на розумній основі, зацікавлений Член СОТ повинен надати Членам, що мають значний інтерес у постачанні цього товару, такі частки, які основані на пропорціях від загальної вартості або кількості імпорту товару таких Членів протягом попереднього репрезентативного періоду, причому належна увага повинна приділятися будь-яким особливим факторам, що могли або можуть справити вплив на торгівлю цим товаром.
(b) Член СОТ може відступати від положень підпараграфу (а) за умови, що під егідою Комітету із захисних заходів, зазначеного у параграфі 1 Статті 13, проводяться консультації у відповідності до параграфу 3 Статті 12, а також, що Комітету надано явні докази щодо того, що: (і) імпорт з боку деяких Членів збільшився у непропорційному розмірі по відношенню до загального обсягу імпорту даного товару за репрезентативний період, (іі) причини для відступу від підпараграфу (а) є виправданими, і (ііі) умови такого відступу є рівними для всіх постачальників даного товару. Термін дії будь-якого з таких заходів не повинен перевищувати початковий період згідно з параграфом 1 Статті 7. Зазначений вище відступ не дозволяється у випадку наявності або загрози серйозної шкоди.
Стаття 6
Тимчасові захисні заходи
За критичних обставин, коли затримка завдала б збитків, які важко було б відшкодувати, Член СОТ може вжити тимчасових захисних заходів при наявності попереднього визначення прямих доказів того, що збільшення імпорту завдало або загрожує завданням серйозної шкоди. Термін дії цих тимчасових заходів не повинен перевищувати 200 днів, і протягом цього періоду повинні виконуватися відповідні вимоги Статей 2–7 і 12. Такі заходи повинні застосовуватися у формі збільшення тарифів з тим, що б їх можна було швидко відшкодувати у тому разі, якщо подальше розслідування, зазначене у параграфі 2 Статті 4, не покаже, що збільшення імпорту завдало або загрожувало завданням серйозної шкоди певній галузі вітчизняного виробництва. Термін дії будь-якого з таких тимчасових заходів зараховується як частина терміну початкового застосування та будь-якого його продовження, зазначеного у параграфах 1, 2 і 3 Статті 7.
Стаття 7
Термін дії та перегляд захисних заходів
1. Член СОТ повинен застосовувати захисні заходи лише протягом такого періоду часу, який є необхідним для упередження або усунення серйозної шкоди, а також для сприяння процесу перебудови галузі. Цей період не може перевищувати чотирьох років, ящо його не продовжено згідно з параграфом 2.
2. Період, зазначений у параграфі 1, може бути продовжено за умови, що компетентні органи імпортуючого Члена СОТ визначать у відповідності до процедур, передбачених Статтями 2, 3, 4 і 5, що продовжує існувати потреба у захисному заході для упередження або усунення серйозної шкоди, і що існують докази того, що у цій галузі виробництва проходить процес перебудови, а також за умови, що дотримуються відповідні положення Статей 8 і 12.
3. Загальний термін застосування захисного заходу, включаючи термін застосування будь-якого тимчасового заходу, термін початкового застосування та будь-яке його продовження не повинен перевищувати вісім років.
4. Для сприяння процесу перебудови галузі у ситуації, коли очікуваний термін дії захисного заходу, про який повідомлено у відповідності до положеннь параграфу 1 Статті 12, перевищує один рік, Член СОТ, що застосовує такий захід, повинен поступово лібералізувати його через регулярні інтервали протягом періоду застосування. Якщо термін такого заходу перевищує три роки, Член СОТ, що застосовує такий захід, повинен переглянути ситуацію не пізніше, ніж після закінчення половини терміну дії заходу, і, якщо це можливо, усунути його або прискорити темп лібералізації. Захисний захід, період дії якого продовжується у відповідності до параграфу 2, не повинен бути більш обмежувальним, ніж він був наприкінці початкового періоду, і повинен надалі лібералізуватися.
5. Жодних захисних заходів не може бути знову застосовано по відношенню до імпорту товару, що піддавався дії захисного заходу, застосованого після дня набрання чинності Угодою СОТ, протягом періоду часу, який дорівнює періоду, протягом якого такий захід вже застосовувався раніше, за умови, що період незастосування складає принаймні два роки.
6. Незалежно від положень параграфу 5, захисний захід тривалістю більше 180 днів або менше може знову застосовуватися до імпорту певного товару, якщо:
(a) після дати введення захисного заходу у відношенні імпорту такого товару пройшов принаймні один рік; і
(b) такий захисний захід не застосовувався до цього ж товару більше, ніж двічі протягом п’ятирічного періоду, що безпосередньо передує даті введення такого захисного заходу.
Стаття 8
Рівень поступок та інші зобов’язання
1. Член СОТ, що пропонує застосування захисного заходу або має намір продовжити застосування захисного заходу, повинен докладати зусиль до підтримання рівня поступок та інших зобов’язань, в основному рівноцінного тому рівню, що існує у відповідності до ГАТТ 1994 між ним та тими експортуючими Членами СОТ, на яких справить вплив запровадження такого заходу, у відповідності до положень параграфу 3 Статті 12. Для досягнення цієї мети заінтересовані Члени можуть погодитися на адекватні засоби торгової компенсації за несприятливі наслідки введення цього заходу для їхньої торгівлі.
2. Якщо протягом 30 днів не буде досягнуто домовленості в результаті консультацій згідно з параграфом 3 Статті 12, тоді ті експортуючі Члени СОТ, які підпадають під вплив такого заходу, можуть не пізніше, ніж через 90 днів після застосування заходу, припинити застосування в основному рівноцінних поступок або інших зобов’язань за ГАТТ 1994 по відношенню до торгівлі Члена, що застосовує захисний захід, після закінчення 30 днів з моменту отримання письмового повідомлення про це Радою з торгівлі товарами, якщо Рада не заперечує проти такого припинення.
3. Право на припинення, передбачене у параграфі 2, не повинно застосовуватися протягом перших трьох років дії заходу за умови, що цей захід було вжито в результаті абсолютного збільшення імпорту і що він відповідає положенням цієї Угоди.
Стаття 9
Країни-Члени, що розвиваються
1. Захисні заходи не повинні застосовуватися проти товарів, що походять з країни-Члена, що розвивається, до тих пір, поки частка його імпорту даного товару в країні імпортуючого Члена СОТ не перевищуватиме 3 відсотка, і за умови, що країни-Члени, що розвиваються, з часткою імпорту, менше, ніж 3 відсотка кожна, разом матимуть не більше, ніж 9 відсотків від загального імпорту даного товару.
2. Країна-Член, що розвивається, має право продовжити термін застосування захисного заходу на термін, що не більше, ніж на два роки перевищує максимальний термін, передбачений у параграфі 3 Статті 7. Незалежно від положень параграфу 5 Статті 7, країна-Член, що розвивається, має право застосувати знову захисний захід до імпорту товару, який піддавався такому заходу після набрання чинності Угодою СОТ, після закінчення періоду часу, який дорівнює половині періоду, протягом якого такий захід вже застосовувався раніше, за умови, що період незастосування складає принаймні два роки.
Стаття 10
Заходи, що існували раніше у відповідності до Статті ХІХ ГАТТ 1947
Члени СОТ повинні припинити всі захисні заходи, що застосовуються у відповідності до Статті ХІХ ГАТТ 1947, які існували на день набрання чинності Угодою СОТ, не пізніше, ніж через вісім років після того, як їх було вперше застосовано, або п’ять років після набрання чинності Угодою СОТ, в залежності від того, який з цих термінів закінчується пізніше.
Стаття 11
Заборона та відміна деяких заходів
1. (a) Член СОТ не повинен вживати або вимагати будь-яких надзвичайних дій щодо імпорту окремих товарів, як це передбачено Статею ХІХ ГАТТ 1994, якщо тільки такі дії не відповідають положенням зазначеної Статті ХІХ, яка застосовується у відповідності до цієї Угоди.
(b) Крім того, Член СОТ не повинен вимагати, вживати або зберігати будь-яких добровільних обмежень експорту, домовленостей щодо заходів по збуту товарів або інших таких заходів по відношенню до імпорту або експорту. Вони включають як дії, що застосовуються одним Членом, так і дії за угодами або домовленостями, укладеними між двома або більше Членами. Будь-який такий захід, що застосовується на день набрання чинності Угодою СОТ, повинен бути приведений у відповідність із цією Угодою або відмінений у відповідності до параграфу 2.
(c) Ця Угода не поширюється на заходи, яких вимагає, вживає або зберігає Член СОТ у відповідності до положень ГАТТ 1994 (за винятком Статті ХІХ) та Багатосторонніми торгівельними угодами у Додатку А (за винятком цієї Угоди) або у відповідності до протоколів та угод або домовленостей, укладених в рамках ГАТТ 1994.
2. Відміна заходів, зазначених у параграфі 1(b), повинна здійснюватися у відповідності до розкладів, які подаються до Комітету із захисних заходів зацікавленими Членами СОТ не пізніше, ніж через 180 днів після набрання чинності Угодою СОТ. Ці розклади повинні передбачати відміну або приведення у відповідність з цією Угодою всіх заходів, зазначених у параграфі 1, протягом терміну, не більшого, ніж чотири роки після набрання чинності Угодою СОТ. При цьому кожен Член може зберегти не більше одного конкретного заходу, термін дії якого повинен закінчитися не пізніше 31 грудня 1999 р. Будь-яке таке виключення повинно взаємно узгоджуватися між прямо зацікавленими Членами СОТ і подаватися до Комітету із захисних заходів на розгляд і прийняття протягом 90 днів після набрання чинності Угодою СОТ. Додаток до цієї Угоди зазначає захід, який було узгоджено як такий, що підпадає під дію цього виключення.
3. Члени не повинні заохочувати або підтримувати прийняття або збереження державними або приватними підприємствами неурядових заходів, рівноцінних тим, що передбачені у параграфі 1.
Стаття 12
Повідомлення і консультації
1. Член СОТ повинен негайно повідомляти Комітет із захисних заходів про:
(a) початок процесу розслідування, що стосується серйозної шкоди або загрози серйозної шкоди, та про його причини;
(b) виявлення серйозної шкоди або загрози серйозної шкоди, якої завдає збільшення імпорту;
(c) прийняття рішення щодо застосування або продовження захисного заходу.
2. При здійсненні повідомлень, передбачених у параграфах 1(b) та 1(c), Член СОТ, що пропонує застосування або продовження захисного заходу, повинен надати Комітетові із захисних заходів всю відповідну інформацію, яка включає докази серйозної шкоди або загрози серйозної шкоди, якої завдає збільшення імпорту, точний опис товару, про який йдеться, а також опис запропонованого заходу, пропоновану дату введення, очікуваний термін дії та розклад його поступової лібералізації. У разі продовження заходу повинні також надаватися докази того, що у даній галузі виробництва відбувається процес перебудови. Рада з торгівлі товарами або Комітет із захисних заходів можуть вимагати від Члена, що пропонує застосування або продовження захисного заходу, такої додаткової інформації, яку вважатимуть за необхідну.
3. Член СОТ, що пропонує застосування або продовження захисного заходу, повинен надати адекватну можливість для проведення попередніх консультацій з тими Членами, що мають суттєвий інтерес як експортери даного товару, з метою, interalia, розгляду інформації, наданої у відповідності до параграфу 2, обміну міркуваннями щодо цього заходу та вироблення розуміння щодо шляхів досягнення мети, зазначеної у параграфі 1 Статті 8.
4. Член СОТ повинен повідомити Комітет із захисних заходів перед введенням тимчасових захисних заходів, про які йдеться у Статті 6. Після введення заходу повинні бути негайно проведені консультації.
5. Про результати консультацій, передбачених у цій Статті, а також результати переглядів після закінчення половини терміну дії заходу, передбачених у параграфі 4 Статті 7, компенсацію у будь-якій формі, передбачену у параграфі 1 Статті 8, а також запропоновані припинення поступок або інші зобов’язання, передбачені у параграфі 2 Статті 8, зацікавлені Члени СОТ повинні негайно повідомляти Раду з торгівлі товарами.
6. Члени СОТ повинні оперативно повідомляти Комітет із захисних заходів про свої закони, нормативні акти та адміністративні процедури, що стосуються захисних заходів, а також про будь-які їх зміни.
7. Члени СОТ, що зберігають заходи, зазначені у Статті 10 та параграфі 1 Статті 11, які існують на день набрання чинності Угодою СОТ, повинні повідомити Комітет із захисних заходів про такі заходи не пізніше, ніж через 60 днів після набрання чинності Угодою СОТ.
8. Будь-який Член СОТ може повідомити Комітет із захисних заходів про всі закони, нормативні акти, адміністративні процедури та будь-які заходи або дії, про які йдеться у цій Угоді, про які не було повідомлено іншими Членами, які у відповідності до цієї Угоди повинні були зробити такі повідомлення.
9. Будь-який Член СОТ може повідомити Комітет із захисних заходів про будь-які неурядові заходи, зазначені у параграфі 3 Статті 11.
10. Всі повідомлення до Ради з торгівлі товарами, передбачені цією Угодою, повинні зазвичай робитися через Комітет із захисних заходів.
11. Положення цієї Угоди щодо повідомлень не вимагають від будь-якого Члена СОТ розкриття конфіденційної інформації, яке б перешкоджало втіленню законів або іншим чином протирічило державним інтересам або ушкоджувало законні комерційні інтереси окремих підприємств, чи то державних чи приватних.
Стаття 13
Нагляд
1. Цією Угодою засновується Комітет із захисних заходів, який підпорядковується Раді з торгівлі товарами і є відкритим для участі будь-якого Члена СОТ, який виявить бажання працювати у ньому. Комітет матиме такі функції:
(a) наглядати за загальним виконанням цієї Угоди, щорічно звітувати до Ради з торгівлі товарами про це та вносити рекомендації щодо її удосконалення;
(b) виявляти на запит зацікавленого Члена, чи дотримувалися процедурні вимоги цієї Угоди у зв’язку із застосуванням захисного заходу, і звітувати про виявлені факти до Ради з торгівлі товарами;
(c) надавати допомогу Членам СОТ на їхній запит у консультаціях у відповідності до положень цієї Угоди;
(d) вивчати заходи, зазначені у Статті 10 та параграфі 1 Статті 11, наглядати за відміною таких заходів і за мірою необхідності звітувати до Ради з торгівлі товарами;
(e) розглядати на вимогу Члена СОТ, що вводить захисні заходи, чи є пропозиції щодо припинення поступок або інших зобов’язань "в основному рівноцінними", і за мірою необхідності звітувати до Ради з торгівлі товарами;
(f) отримувати і розглядати всі повідомлення, передбачені у цій Угоді, і за мірою необхідності звітувати до Ради з торгівлі товарами; а також
(g) виконувати будь-які інші функції, пов’язані з цією Угодою, які визначатиме Рада з торгівлі товарами.
2. Для сприяння Комітетові у виконанні функцій нагляду Секретаріат повинен щорічно готувати доповідь за фактами щодо функціонування цієї Угоди, яка грунтуватиметься на повідомленнях та іншій надійній інформації, яка йому доступна.
Стаття 14
Розв’язання суперечок
До консультацій і розв’язання суперечок, що виникають в рамках дії цієї Угоди, застосовуються положення Статей ХХІІ і ХХІІІ ГАТТ 1994 у тому вигляді, у якому вони розроблені й застосовуються за Домовленістю про розв’язання суперечок. |